Кит!

Она приходит под вечер, а с ней джеф.
Застает меня, можно сказать, врасплох.
Я совсем плох. Вот уже сутки смотрел грезы.
Полный бейт. Халат нараспашку.
А она, видимо, чувствует себя хорошо.
И еще, чувствует себя как дома.
Приносит в гостинец почку. Свою почку!
Говорит: – Продашь.
Купишь себе одежду, да чтоб потеплей.
На улице ведь уже холода.
Кстати, когда ты в последний раз выходил на улицу?
Купишь себе, ну не знаю, еще что-нибудь.
Ну, например, женщину.
Только красивую. Не то, что я.
Кстати, когда у тебя в последний раз была женщина?

В общем, она как может меня бережет.
Особенно в походах за гадостью.
И обращается исключительно с помощью слов
Уменьшительных и ласкательных.

Думаю, это от того, что у нее кроме меня никого больше нет.
В смысле ей нет разницы, что я – это я,
Или, скажем, рыбка аквариумная.
Поэтому мне хочется каждый раз закричать ей в лицо:
- Я кит! Я кит! Я выброшусь!
(конечно, не из жизни своей, а из жизни ее)

Мені хочеться цю осінь взяти за щоку і довго смоктати,
як цукерку, як барбариску, що ріже піднебіння і ясна.
Налаштувавши камеру, і підготувавши себе до справжнього снафу,
я чекатиму, коли вона зважиться мені перерізати горло,-
щоб бензином стікти у калюжі до останньої краплі,
щоб нарешті заснути без етаміналу натрію.
Пісял кожної зустрічі із тобою, як після найсильнішої галюцинації,
я ретельно усе нотувала у своєму байблі.
То хоч тепер, коли навіть листопад під усіма кутами зору
виглядає як однозначна крапка,
передивись цей фільм зі мною у головній ролі, перечитай мої записи...
Може щось таки зрозумієш. барбі.

Якби ж то можна було б оту любов:
запатентувати
законсервувати
заламінувати
закопати ( від плаского каменю, що лежить на горі Великих Промахів Кулхантерів –
тридцять ліліпутських кроків на захід)
заархівувати
зашифрувати...

І ще мільйони різних «за»,
які ніяк не примінити на практиці.

А в той час, коли ти намагаєшся щось таки вигадати,
виявляється, що у твоєї любові дещо інші плани.
Спочатку, для годиться, вона накручує себе,
потім – тебе, потім – попелястий локон на пальчик.
Далі зітхає
- Ох, мій лаггарде...
Одягає своє найкраще плаття. і. йде геть.
Тобто, йде від тебе назавжди.
Бо – леді знудилась.
Леді не захотіла так довго чекати.
А ти розводиш руками, не знаєш,що робити з усіма цими «за»,
бо виявляється, «проти» - виграє у кількості.
Але ти вперто іще хапаєшся
За якісь там примарні шанси,
як риба хапає ротом повітря,
валяючись десь у траві,
з порванним ротом,
з закривавленими губами, -
мов від найсильнішого  ляпаса...

Тільки опісля цього ти сповзаєш на саме дно
- Ех, лагграде...
Ти ні в чому не винний,
бо кожен має право сам собі зіпсувати життя,
як йому того хочеться.
Ти ні в чому не винен,
продовжуй крутити педалі.
Та от якби можна було б ту любов запхати куди подалі...!

Атрочєство: пройшло в маленькому законсервованому Волинському містечку Турійськ, зі стопроцентною впевненістю, що – «Мене ніхто не розуміє, ніхто не любить, і взагалі, нащо мама мене таку страшну народила?» Перші вірші, як і годиться бути віршам дівчаток-підлітків, були сопливими і приторними про всілякі там польові квіточки і весну-красну.

Як досі пам!ятаю.

"Троянда" ( читати пафосно, заламуючи трагічно руки) -
"В саду цвіте вишневим цвітом,
в росі вмивається щодня,
в промінні сонця розквітає,
і вітерець її гойдає - казки розповідає.
Нарцис подобається їй,
красивий і стрункий.
На неї увагу не звертає
- фіалку обіймає.

Кінець, на жаль, не пам!ятаю, але фінал був трагічним. Коли нарцис роздуплився, і зрозумів, що троянда крутіша за якусь там задрипану фіалку, було вже пізно. Закохана наклала на себе руки...

Типу доросле життя: почалось після вступу до ЛНУ ім. Івана Франка на факультет журналістики. Закінчивши третій курс, переїзджаю до сталіци, трудитись акулою пера, ( як казав улюбленій і вусатий викладач ТПЖ - Володимир Миколайович) опісля чого виявляється, що журналістика, це зовсім не те, про що нам розповідали на парах. О, де ваші моральні принципи та високі ідеали, четверта владо?!

І, найсвіжіші дані польової розвідки: періодично займаюсь сексом з Музою, ідентифікацією себе, та пошуком пригод на оте саме місце.

За чертою порога комнаты начинается осень.

Расстилается перед дверьми половыми тряпками.

И почему – то оттуда, где никогда не было моря,

Именно запах моря доноситься.

В начале этого месяца любые техники безопасности

Перестают иметь какой либо смысл.

Мы ведь сами знали, на что шли,

Садясь в этот бумажный кораблик.

Или не знали. Но каждый из нас точно думал –

Зачем же нам эта чертова правда,

Если такую правду не вытереть подобно следам на полу,

Вошедшего с улицы.

Если такую правду не вытерпеть? – как ни старался бы,

Как не тужился.

И последнее, что мы видели, приближаясь к окраине города-

Мохнатую лапу – без сомнений - раздавит!

Я казалась себе маленькой - маленькой,

Ты казалась совсем незначительной.

Мне хотелось на руки к папочке.

А тебе наверное – выпить.

Ну а правда, а правда вот она в чем -

Я устала на тебя реагировать

как известная всем собака Павлова.

Ты для меня как лампочка – перегорела.

Ты во мне выгорела.

Друзья!

Всем известно, что красота, стиль и гармония требуют доказательств. Арт - мастерская КукуиSт спешит предоставить эти доказательства Вам, с помощью осуществляемых нами услуг.

Чем мы можем быть Вам полезны:

- пошив индивидуальной дизайнерской одежды для женщин.

- пошив креативной молодежной одежды.

- ремонт одежды любой сложности.

А так же:

- разработка дизайна и фирменного стиля для персонала Вашего заведения.

Почему КукуиSт? :

Работая индивидуально с каждым клиентом, наши дизайнеры воплощают любые Ваши видения в реальность, а так же могут предоставить ряд эскизов, учитывая все пожелания и требования Клиента.

Верти идеями, как хочешь! – наш девиз.

г. Киев,

ул. Заньковецкой, 6, к. 29

тел: (044) 278-21-91

моб: +38 (097) 799 84 36

+38 (098) 133 81 14

isq: 387 050 680

e-mail: kykyizm@ukr.net

Вона  ще не бачила нічого такого,

Від чого ворушиться на голові волосся.

Їй комфортно у своїй рожевій кімнаті,

Їй цілком вистачає такого власного простору.

Тут на неї нічого не тисне.

Ні батьки – консерватори,

Ні вчителька біології,

Ні кабінки обсцяних ліфтів,

Ні шлейки ліфчиків,

Ні надто холодні і вузькі підвіконня в під’їздах,

На яких так мерзнуть сідниці, особливо взимку.

Слава богу, що ніхто не вмовляв зробити із неї

Справжню жінку на оцих підвіконнях!

Слава богу!

Це усе не її історія.

Тому я за неї спокійна. Поки що.

Допоки не з’явився ще той,

Хто пристрочить її до себе, мов Зінгером.

Утре їй в ясна чогось такого,

Від чого вона перетвориться на магнітик,

Приклеєний на холодильник

У його квартирі із євро - ремонтом,

І прекрасним видом із вікон.

Друзья, сегодня был создан журнал «Кукуизм». - kykyizm

В нем мы ( Наташа Воронова и Елизавета Ландышева ) будем писать много интересностей

а также ( ЭТО САМОЕ ВАЖНОЕ!) популяризировать идею КУКУИЗМА! О нем вскоре вы сможете узнать именно из этого журнала.

Пожалуйста – добавляйте нас в друзья.

А еще –

Представляйте и воплощайте!

Раньше, рассказать, что такое любовь могли фантики от жвачек, а теперь эту миссию на себя взяла начинающий дизайнер креативной одежды – Елизавета Ландышева, ученица школы дизайна Андре Тана. Так, родилась идея линии маек под названием «LOVE IS». Футболка уже давно перестала быть просто одеждой – теперь это еще и способ выразить свои мысли, взгляды, визуально донести другим какой-то месседж. Идея, которую обыгрывает, и с которой работает Лиза, стара как мир – «любовь в, и вокруг нас». Правда, в современно обществе это чувство принимает деформированные формы: например, любовь за деньги, однополая любовь… Не просто нанося рисунок на ткань, а создавая полноценные картины, Ландышева не стает ни на чью сторону, она просто вызывает на диалог. Это сможете сделать и вы, одев футболку из серии «LOVE IS». Правда, для этого нужно быть очень смелым человеком!

О футболке:

- Материал – 100% хлопок.

- Рисунок нанесен красками для текстиля, и резиновым контуром.

- Все футболки созданы в едином экземпляре, что гарантирует их эксклюзивность.

- Автор отвечает за качество и долговечность вещи.

Стоимость – 150 грн.

Так же есть возможность создания футболки под заказ: ваше желание – наше воплощение J

Если Вы желаете приобрести эту футболку, или рассмотреть другие варианты, пожалуйста, пишите нам

kykyizm@ukr.net

или звоните

+38(098)1338114

История одной футболки :)

- повалятся на травке

- посидеть на лавочке, наблюдая за прохожими

- выпить чашку крепкого чая

- прокатиться на велосипеде

и хоть футболочка всегда могла придумать, чем бы ей эдаким занятся. дабы не скучать, на самом деле ей было очень одиноко.

Поэтому, сейчас, она разыскивает того, с кем бы ей было тепло и весело! И кто бы ее полюбил по-настоящему, ведь она знает. что

настоящая любовь не продается!

Я думаю, що усі люди – лантухи з гімном. Розумієте, в кожному воно є, тільки в різній кількості. Така собі смердюча субстанція замість душі. І при різних обставинах воно починає себе проявляти, лізти з людини, як з зіпсутого унітазу. Інколи воно може просто побулькати-побулькати, і на тому гаразд. А інколи просто лізе без упину, бруднить все довкола, розповсюджує сморід… гівно розгледіти в людині отак з пешого разу дуже складно, воно ж там, всередині, хіба що його в ній, ну, дуже багато. Але як тільки я вчуваю запах, і починаю підозрювати, що ось-ось – полізе, я натискаю таку внутрішню кнопочку ділейт, і видаляю людину з життя. Я думаю, це основна причина моєї блаженої, можна навіть сказати священної самотності. Але ж погодьтесь, краще бути одній, ніж, як казав Омар Хайям, з ким попало. Краще, ну, не знаю, собаку завести. Собака не зрадить. Її любов і відданість інстинктивна, а не продумана, і прорахована.